Сімейство щукові на Україні представлено одним видом - щукою. Вона є найбільш поширеним об'єктом промислу і спортивного рибальства.
Щука має подовжене стреловидное тіло, велику і довгу голову з сильно витягнутим рилом і широкою пащею. Обидві щелепи виступають далеко вперед, причому нижня щелепа довша верхньої. На нижній щелепі знаходяться іклоподібні зуби, на верхній, а також мовою і деяких інших кістках ротової порожнини - дрібні зуби, вістря яких спрямовані назад. За допомогою зубів щука лише утримує здобич, але не пережовує її - вона проковтується нею цілком. Зуби у щуки непостійні. Вони випадають і замінюються новими, причому випадають не всі відразу, а поступово; відслужив певний строк зуб випадає, а поруч з'являється інший. Очі у щуки розташовані у верхній частині голови, що дозволяє їй оглядати великий простір, не повертаючи голови. Спинний плавець далеко відсунутий назад і розташовується над анальним. Тіло вкрите дрібною лускою, що заходить на щоки і зяброві кришки.
Уздовж тіла розташована повна бічна лінія, т. Е. Пробопідготовка-денние лусочки в середньому ряду розташовані від голови до кінця чешуйного покриву. Слід зазначити, що у щуки окремі про-Боден лусочки є також вище і нижче бічної лінії, завдяки чому вона добре сприймає рухомі предмети.
Забарвлення тіла щуки схильна значним змінам. Зазвичай спина чорного кольору, боки світліші, а черевна частина біла з сірими плямами. Бока щуки усіяні невеликими біло-жовтими і темними плямами; зливаючись, вони утворюють різної ширини смужки. У глибоких водоймах забарвлення щуки темніше, ніж в дрібних, зарослих водними рослинами. Її молодь у порівнянні зі старими особинами забарвлена ​​в більш світлі тони. Спинний, анальний і хвостовий плавці жовтувато-сірі з великою кількістю темних плям. Грудні й черевні плавці жовтувато-червоні.
Щука тримається в різних місцях водойми. У ставках і озерах вона воліє дрібні місця, зарослі різними рослинами, в тіні навислих над водою дерев і кущів, серед корчів. Глибини в таких місцях невеликі. У річках щука живе як серед прибережних заростей, так і в більш глибоких місцях. Останнє властиво більш великим особинам. У водосховищах вона більш численна в їх вершинах, а також поблизу гирл впадають у них, де є великі мілководдя і водна рослинність.
Щука веде переважно осілий спосіб життя. Однак вона може полювати не тільки підстерігаючи здобич, але й активно видивлятися її, для чого періодично пересувається по певній території. Найчастіше риба може стояти на одному і тому ж місці нерухомо, тільки злегка рухаючи спинним і хвостовим плавниками. При появі жертви вона робить три-чотири різких зустрічних до жертви руху, а іноді й кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчень не спостерігається.
У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять і інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її спільноти, які зберігаються протягом всієї зими.
Ще під кригою (у березні-квітні) щука починає підходити до берегів на мілководні ділянки заплави, в затоки, балки, де є місця, придатні для нересту. Починає вона нереститися при температурі води близько 4-6 °, найбільш інтенсивно нереститься при температурі 7-13 °. У водосховищах у зв'язку зі слабким прогрівом води щука нереститься приблизно на місяць пізніше, нерест її більше розтягнуто в часі, ніж в річці. На нерестовищах щуки дно, як правило, тверде, покрито невеликими заростями торішньої, а іноді й нової трав'янистої рослинності, часто усіяне листям, гілками, стеблами торішніх рослин. Нерест її відбувається як в стоячій воді, так і на слабкій течії.
Глибина на нерестовищах щуки не перевищує 0,3-1,2 м. Зазвичай вона нереститься на самих дрібних, тільки що залитих прибережних ділянках заплави, глибина не більше 5 см.
У міру підвищення рівня паводкових вод щука відкладає ікру на нових дрібних ділянках. Нереститься щука групами. До складу груп входить самка і два-п'ять і більше самців. Ікрометання відбувається бурхливо. Під час нересту чути сплески води. При цьому у риб добре видно над водою спини і спинні плавники. Під час ікрометання щуки втрачають всяку обережність, плаваючи майже біля ніг людей, що стоять у воді. Нерест відбувається з однаковою інтенсивністю протягом круглих діб, якщо немає вітру і температура води не перевищує 15-16 °.
У вітряну погоду нерест спостерігається лише в місцях, захищених від хвиль. Самки, відмітати ікру, відразу ж йдуть у більш глибокі місця, а самці частіше залишаються на нерестовищах. Відпливши трохи убік від минаючої самки, вони приєднуються до іншої групи нерестящихся риб.
Область поширення щуки величезна. На Україні вона численна усюди: і у великих, і в середніх, і в малих річках, і в ставках, і в озерах, і навіть в деяких болотах. Менш численна вона в гірських річках з холодною водою, швидкими перекатами і порогами. Відсутня в заморних і в промерзають в зимовий час водоймах. У водосховищах Дніпра чисельність щуки зменшується / в зв'язку з погіршенням умов її розмноження в порівнянні з річкою до зарегулювання. В даний час кількість щуки зменшилася в пригребельних ділянках водосховищ в порівнянні з їх вершинами, де умови для її ікрометання кілька сприятливіші.
Щука є перспективним об'єктом ставкового рибництва. Її рекомендується вселяти у водойми, в яких багато малоцінної риби. Водночас вона може бути і санітаром, споживаючи ослаблену і хвору рибу.